… нічого не змінилось…

Як важко в тім зізнатися – нічого не змінилось,
Перевертні - на прикупі, справжні - на війні,
Важкі пологи гідності - лиш мріями наснились
І вже не тільки гідністю, а душами в лайні.

У розпачі безвиході згвалтовані сумліннями
З полону ту́ги й відчаю шукаєм п’ятий кут,
Від нашої бездарності і нашими ж веліннями
Усе тугіше здавлює нам горло клятий спрут.

Нової ери ідоли – такі ж пусті й мерзотні,
Лише для себе обраних рвуть вузол пуповин,
А ми лиш гірко плачемо услід Небесній Сотні
І вже не стільки з жалості, а більше від провин.

Як важко в тім зізнатися - нічого не змінилось,
Пологи за пологами - розп’яття хресний шлях,
Вампіри з вовкулаками своїм богам молились,
Для праведних вготовано ж було кривавий цвях.

Такий він хрест омріяний законів еволюції,
Хто рветься править балами, хто гине на війні,
У ніжнім світлім промені святої революції
Ми так і не розгледіли лиш свічку у труні.

20.12.2014р. Василь Ковтун