Як образно назвати час,
в котрому ми щомиті без упину
кудись прямуємо чи летимо? –
Літак чи потяг?
Чи космічний апарат,
а чи скрипуча валка?
Я назви не знайду,
лише напевне знаю, що – у русі,
бо дні й роки ковтає Абсолют,
допоки до межі…
в котрому ми щомиті без упину
кудись прямуємо чи летимо? –
Літак чи потяг?
Чи космічний апарат,
а чи скрипуча валка?
Я назви не знайду,
лише напевне знаю, що – у русі,
бо дні й роки ковтає Абсолют,
допоки до межі…
Межі останньої, мій друже, не дістали –
з Мареною, що назирці тримає
тебе й мене –
з початку й до кінця.
Та ні, не це мені журу причинить
(всьому живому міра часу є) –
як з гідністю дістатися до Брами
і – чесними очима зазирнути
в провалля Таїни
й піти до Предків у Духовне Коло…
Проблема – в тім:
чи визнають своїм?
Немає коментарів:
Дописати коментар