Арифметика кулі

Не всі ми заціловані в уста.
Не кожному вернутися додому:
У кулі арифметика проста –
Висмикує, як хоче – по одному!

Віч-на-віч з нею – тет-а-тет.
Та тільки марна справа домовлятись:
На десятьох – один бронежилет.
І каска – не у кожного солдата.

Тому із нею недоречна гра –
Не піжмурки: сховавсь чи ні – байдужа: 
Нерідко – відчайдухів обира,
Не терпить переляканих найдужче.

Та страх минає, бо на те війна,
Де кожен прагне вижити – не вмерти.
А тертого і куля обмина.
І армія тримається на тертих.

Безцінний досвід. З часом прийде й він.
А над усе, напевне, дружба важить.
Бо то не воїн в полі, як один,
В бронежилеті, в касці і відважний. 

Герої славні – терті калачі,
Дай Бог вам незрадливих командирів.
Звичайно, амуніції й харчів.
І куль, що повз. Але найбільше – миру.

Щоб цілувати милої вуста.
Не бою відчувати спеку – літа.
У кулі арифметика проста.
У миру – алгебра. Щоб жити. 

Іван Левченко, з книги "За журавлями",
Жовква, 2015 року; першодрук 20 червня 2014 року