Вогонь, вибухівка, гармати…

Вогонь, вибухівка, гармати,
В легенях пісок і порох...
А я тобі заздрю, солдате!
Ти знаєш, хто друг, а хто ворог!

Зруйновані села і хати,
Окопи і дим навкруги… 
А я тобі заздрю, мій брате,
Ти бачиш, де вороги…

А тут, у далекій столиці,
Болить не у всіх громадян! 
І містом гуляють убивці,
Що кулю пустили в Майдан!

А інші сидять в кабінетах,
Юрбою ідуть на фітнес,
Читають про себе в газетах, 
Про свій піклуючись бізнес…

Плетуть, що козацького роду 
Й рятують від кари катів
І тягнуть до влади подруг,
Коханок, дітей та сватів…

Поклавши на серце руку,
Співають «крізь сльози» гімн … 
Дивитись на них – біль і мука! 
Що, брате, робити з цим?

У нас наче мир і тиша,
У вас - міномети й «Гради» .
Та вороги наші страшніші, 
І зброя страшна у них – зрада.

Не можна це все прощати… 
Живим повертайся, солдате!!!!

Тетяна Малахова