НА ВІДСТАНІ ДУШІ

Проносяться комети
Над світом і людьми,
Одвічний сум поета 
В душі несемо ми.

Шукаєм безупину
Пустелями зневір
Ту рідну половину,
З якою – хоч до зір.

А, може, вона ближче –
На відстані душі?
Що є любові вище?
Мовчать сумні дощі.

В життєвій круговерті
Ріка терпінь тече,
Та ми шукаєм вперто
Коханий блиск очей.

Щоб два серця гарячих
Забилось в унісон,
Й життя було, неначе
Найкращий в світі сон.

Душа бажає злетів,
Горіння і прозрінь,
Одвічний сум поета
На світ кидає тінь...

Наталія Крісман

(На честь 2-ї річниці з дня нашого з чоловіком шлюбу...)
https://www.youtube.com/watch?v=eK-jv0avEDM