РОЗПЛАТИ ЧАС ГРЯНЕ СКОРО!

Я зірвав свій орлиний зір,
В порох стер гострі зуби вовка,
На стежках, що вели до зір,
Лиш яруги тепер глибокі.

Чи пройду цей останній брід
Між стрімких, небезпечних річищ?
Чи залишу нащадкам слід,
Як мій пращур - козак із Січі?

Вперто вірю, але броня
Закипає, стікає воском,
«Братська» каїнова брехня
Свого списа для мене гострить.

Перепалено душу вщент
Від підступного перемир’я,
Хто, скажіть, нині дасть хоч цент
За корону двоглаву в пір’ях?

Той, хто кидає хмиз зі слів,
Аби швидше згоріла правда,
І на плаху веде синів,
А з їх трун – навіть цвях та вкра’де.

Я є впертий, мені не лінь
Висаджати зерно у ниви,
Стерти ноги, хоч до колін,
Аби син мій зростав щасливим…

Брате мій, схаменись, куди,
Чом заліз у чужу комору?
Не убий, чуєш, і не вкради,
Бо розплати час гряне скоро!

(Роман Лесюк, Івано-Франківськ, пішов добровольцем...)