Ріка Життя невпинно мчить
Крізь гір хребти, через пустелі,
Крізь наші долі невеселі,
Попри ясних небес блакить.
Крізь гір хребти, через пустелі,
Крізь наші долі невеселі,
Попри ясних небес блакить.
Така мінлива ця Ріка -
То гладдю промінь відбиває,
То її хвиля з ніг збиває
Багатія і бідняка...
Тягає сонце гільйотину,
До втрат привчаючи людей,
Що вже й забули про едем,
Свої лиш множачи провини.
Куди йдемо? Коли прилинем
На плац небесний до Творця?
В Ріки Життя нема кінця,
Тече крізь час і нас невпинно...
2002р. Наталія Крісман
Немає коментарів:
Дописати коментар