ПОРА!

Під барабан кричать "ура",
Коли країна верхи дриґом -
Це небезпечна надто гра,
Як у Титаніка і криги.

Ні, це не бунт, не зрада це,
Життя на вагах - не до жартів,
Скажім до віч гірке слівце -
Док не програли нас у карти.

Переверне'мо врешті стяг -
Аби від пуза вже не жерли
Ті, хто на наших на кістках
Палаци зводить, як Говерла.

Хай "Ще не вмерла!" зазвучить,
Піднісши дух, прорвавши ґрати,
Від долі власної ключі
До рук своїх пора нам брати!

(Роман Лесюк, Івано-Франківськ, пішов добровольцем...)