М0ЛИСЬ 3А НАС!!!

Горить вогнем осінній лист
І срібло в’їлося у скроні,
До тебе прагну, як колись,
Та я далеко - край бороню.

Ми й не помітили, коли
Весна любові в нас минула,
Бо нині - ’’Гради’’ та стволи
У душу пащі чорні тулять.

Чом наші мрії не збулись?
Не встигли спити й келих щастя?
3ламало 3ло планетну вісь,
На черепки весь світ зненацька...

Десь там, у травні - наш вокзал,
Де, наче сироти, ви з сином,
Я ж - на Донбасі, як лоза,
Під ста вітрами гнуся сивий.

Комусь пелю’стками троянд
Моще’но шлях в морозні зими,
А нам - і влітку від утрат
Серця у стигмах болю стигнуть.

Комусь чомусь все сходить з рук,
Хоч руки ті по лікті в кро’ві,
А нам, безвинним - чорний крук
Віщує смерть в холоднім рові...

Та ради сина, світлих мрій
Розлука наша того варта!
Цілую міцно... знову в бій...
Молись за нас і наше завтра!

Можливо, в ці останні дні,
В калейдоскопі листопаду,
Я завтра чистий, наче сніг,
До ваших ніг Світанком впа’ду...

(Роман Лесюк, пішов добровольцем...)