ДО ПОВСТАННЯ!

Зоре ясна, галактична, 
Світе білий, непізнаний,
Зазираєм в неба вічі -
Навіть в нім наскрізні рани.

Двері раю - наче плити,
Нам відкрити їх - брак сили,
Кревці людської пролито
Аж по вінця, Боже милий!

Рвем терпець свій семижильний
Териконами Донбасу,
Хто війну наворожив нам?
У чиїй тепер ми власті?

Вкотре люд на роздоріжжі,
Плоть судомить від агоній,
Без ножа по серцю ріжуть,
Ми ж – мов діти безборонні.

Правди паростки – як волос,
Пошматовані в вітрищах,
Чи почує хто наш голос
На вселенських попелищах?!

Зоре ясна, Андромедо,
Шлях в цім мороку означ нам,
Аби той, хто попереду,
Сам прозрів і нас побачив!

Доки дзвони дзвонять в церкві,
Ще не стихла рідна мова,
На Вкраїні ще не змерклось,
Змій землицю не знекровив…

Зазираєм в неба вічі,
Наче вперше… чи востаннє.
Голос пращурів величних
Закликає до повстання!

(Роман Лесюк, Наталія Крісман)