А рано-вранці – у траву...

А рано-вранці – у траву,
Та босі ноги в теплі роси,
Ти тишу мляву вітрову
Туманом ще у сонні коси.

Та промінь сонця – до щоки,
Та хмари – поцілунком в губи,
Та в ледь помітний змах руки
З полону ночі думи лугом.

Та поглядом – за небокрай,
Та дужим тілом – в прірву спеки,
Та каменем – у водограй,
Та галасом – у спів лелеки.

Та словом тихим – в каяття,
Та ділом добрим – від порога,
Та впертим кроком в вир життя,
Щоб аж пилюкою дорога.

Та мріями – у світ натхнень,
Та не зомліти в блуканині,
Та жити - як останній день,
Усім Отим,
і Тут,
і Нині!

10.07.2015р. Василь Ковтун