Наталія Крісман: ЧОРНО-ЧЕРЛЕНО...

Чорно-черленим степом
Вітер тужливо квилить,
Злизує в ранах попіл
І зазира до віч.
Десь у траншеї "сепар"
Жде на свою могилу,
Знав би - прийде "двохсотим"
Скарбом своїй вдові...

Чорно-черлений обрій
Наче зібрався впасти,
Важко йому тримати
Зранені блок-пости.
Вірю, лишень хоробрі
Десь у далекім "Щасті"
Виб'ють нам з мізків "вату"!
Боже, сліпців прости!

Чорно-черлені думи:
Скільки злетить ще цвіту?
Венами плине гнів наш
Через Дніпро і Сян.
Вражу орду дотлумим,
Що їй у нас робити?
Скоро запіють півні -
Нечисть пощезне вся!

Чорно-черлено мружить
Небо понад могили...
Вітре, дай нам відваги,
Сльози з очей зітри!
Брате, повір, ми дужі
Вражу орду здолати,
Чорно-черленим стягом
Воленька майорить!