МИ, БОЖЕ, ВІЛЬНІ!

Душе, ти й досі в Добро ще віриш?
Стікаєш кров'ю в міжряддя віршів,
Крізь чорні хмари злітаєш в висі,
Мов птах-провісник.
Скажи, навіщо
Згоряєш з болю
В боях з юрбою чи із собою,
Бриниш струною між світло-тінню,
Мов лист осінній...
Ти Боже-вільна?

Йдеш мінним полем
Між берегами олжі і правди,
П'ред людським зором ти завжди гола -
Чого заради?
Чи мало зради
На свому шляху
Ти зустрічала, безкрила птахо?
Чи ворогам ти гріхи простила?
Мовчать могили...
Безмовно квилиш
Понад степами,
Де над синами ридають мами,
Де випікають на грудях тризуб
Нам звірі хижі...
Попросим сили
Для нових злетів,
До храму Світла шлях розпростерти,
Спалити скверну, спинити війни
Нам, Боже, вільним!
1 листопада 2016р.
(Вірш Наталії Крісман, малюнок Ольги Крісман)