Давид Українець: СЬОГОДНІ, ЗАВТРА СЯЄВУ НАВСТРІЧ

Життя так змучилось кричати годі,
Зненацька класти, стежини і шляхи.
Дорогу бід тримати при нагоді,
Щоб по ній ходили болі і страхи.

Хода у ніжності стежин немає,
Наруга в неї надумана чужим,
Життя своє до пітьми ганяє,
Постійно плачучи з розпачем німим.

Краю казкового знайти не може,
Блукає тяжко, не вийде із біди.
Заходе звечора, одне і то же,
Шукає подих свій, та ковток води.

А там на ранок, є простори сині,
Життю незмірні, любові благодать.
Сповна в красі, вони такі промінні,
До яких розмислив, треба поспішать.

Терпіть негоже муку і зневагу,
До див світання, пробитись у світа,
Страхи усі змести, узять повагу,
Звичайну, мудру що кроки розпліта.

Дорогу квітом вислати спокійно,
Сьогодні, завтра сяєву назустріч. 
Матусин світ узяти у обійми ,
Щоб хода в піснях забула темну ніч.

Фейсбук, Давид Українець