Василь Ковтун: Ви всі були лиш пішаки́…

Ви всі були лиш пішаки́,
Вас всіх згинали на коліна,
Якби ви знали, хлопчаки́,
Що станете лише трампліном.

Якби ви зріли крізь часи,
Щоб в боротьбі за дух свободи
В палаци жлобської краси
Ви станете лише за сходи.

Якби ви чули в чорній млі,
Що вам розставили вже пастки
В овечих шкурах королі,
Ховаючи оскал під маски.

Якби не ваш тверди́й кулак,
Якби вам бути трішки м’якше, 
Можливо, все було б не так,
Можливо, все пішло б інакше.

Та, мабуть ні! Ой, мабуть, ні!
Охоплені в полони млою,
Ви воскресили жар вогнів,
Та й не розвіялись золою.

З «Героям слава» на вустах,
Самі в собі ще просто діти,
Ви запалали на щитах,
Щоб нам сліпим від вас прозріти.

Ви прийняли́ останній бій,
Життя увінчуючи в смерті,
В одвічній висі голубій 
Тепер ви вільні. 
Маски здерті.

Василь Ковтун. 08.12.2016 р.