Якби стати мені в полі квіткою
Я б цвіла і до Сонця раділа -
Та й вплела би себе у купальський вінок
І рікою до моря поплила.
Я би стала тоді в морі хвилею
І піднеслась у хмару далеку,
Щоби впасти дощем в рідній спраглій землі
Де курличуть заклично лелеки.
Я би стала між них диво птахою
І розправивши білії крила,
Піднялась би до зір, де Вкраїна сія,
Де народу мого місце сили.
Де родина моя, серцю мила...
Олеся Чайка м. Павлоград
Немає коментарів:
Дописати коментар