МІЙ СВІТЕ! Я В ТОБІ ТВОРЮСЯ!

        1

Ричить мій звір,

Бажаючи утіхи.

А я терплю

І хочу його смерті.

Я визволю себе

З його обіймів

Й поверну серцю.

       
        2

 Рятуй мене, свята Любов,

Рятуй від холоду і болю.

І сили дай, щоб знов і знов

Терпіть, не нарікати Долі.

       
        3

Омріяне щастя,

                Чому ти таке неможливе?

Чом ти лише мрія,

                Якій не судилося статись?

Чому я з тобою

                Лишаюсь така нещаслива!

Душа, ніби птаха,

                Що в небо не може піднятись…

Душа лиш чекає якоїсь прийдешньої миті,

Щоб в небо до Сонця злетіти

                І світла набратись,

Наповнитись силою,

Вічним натхненням блакиті…

І вже не спинятись.

У леті святім - не спинятись.

       
        4

Стою на перехресті трьох доріг,

А з неба тихо сипле сніг.

Зима. І у душі зима.

І думка проситься сама –

Котору вибрати з доріг,

Яку ще не засипав білий сніг…

Ліворуч – сон; праворуч – тьма,

Терпіння – прямо.

Все, як у казці, все так само.

От тільки вибору нема.

Зима. І у душі зима.

         5

Болить душа і серце плаче.

Чого? Чого? – запитую себе.

Німе мовчання. Тіні скачуть…

Звертаю очі до небес,

Молю у Неба, що – не знаю…

Тремчу, як та билина в полі,

І плачу, серцем припадаю –

До кого? Доле моя, доле…

Мій світе! Я в тобі творюся,

Горю твоїм вогнем.

 Ним наповняюсь.

Я оживаю! Я сміюся!

Я -  повертаюсь!

АЛЛА СРЕПАНЕНКО м. ПАВЛОГРАД