До своєї волі, до своєї долі
Заспіваю пісню, все їй оповім,
Як мені жилося у тяжкій неволі,
Як знайшла я правду в серденьку своїм(Двічі)
Що тепер для мене і страждання й горе,
Лютая негода, навіть смерть сама,
Я тепер проб’юся крізь вогненне море,
Де мене чекає зоряна весна. (Двічі)
Не дивуйте люди, на мій сміх крізь сльози,
На дитинну радість у моїх очах.
Сльози – то не сльози, а любові роси,
Що жили таємно у чарівних снах. (Двічі)
О моя провідна, Зіронько Блакитна,
Засвітися сонцем посеред пітьми,
Ти знайди домівку у моєму серці
І впадуть морози вічної зими. (Двічі)
І тоді я вийду до своєї волі,
По стежині долі буду йти завжди
І зустріну щастя у квітучім полі,
І уже не буду більше знать біди. (Двічі)
АЛЛА СТЕПАНЕНКО
Немає коментарів:
Дописати коментар