ВЕСНЯНКА

Ой піду в широке поле

Та й сплету віночок,

І запрошу вітер вільний

На стрімкий таночок.

Підіймусь в його обіймах

В простір над Землею,

Весняним дощем проллюся

Та й зіллюся з нею.

Залікую її рани,

Серцем обігрію,

Зерна радості й любові

Скрізь по ній посію.

Щоб цвіли чарівні квіти,

Щоб краса буяла,

Щоб Земля колючих тернів

Вже повік не знала.

АЛЛА СТЕПАНЕНКО