ВІЧНІСТЬ

Тетяна Тищенко

…Їх світло пронизує морок.

 Ми бачимо зорі крізь вічність.

 У ній порожнеча і холод…

 Лиш зорі бентежно-величні.

 Чи ти існував, Фаетоне?

 Чи розум пронизував простір?

 У мороці вічності тонуть

 Системи. Галактика ж – острів.

Підкорював розум простори?

 Підкорював час і безсмертя?

 Чи ти існував, Фаетоне?

 Чи суджено розуму вмерти?

…А світло пронизує морок.

 І зорі притягують очі.

 Глибінь, порожнеча і холод –

 Супутники вічної ночі.