МЕНІ НАСНИЛОСЯ...

Мені наснилося, – іду

Вузькою стежкою по полю –

І все знайоме  тут мені,

До щему рідне, аж до болю.

Цей краєвид, крилаті хмари,

Сади у сніжному вбранні…

…Я тут була… Я пам’ятаю

Свою хатину край села…

Колись це вже було…

А може буде?..

Того не відає  ніхто.

Із підсвідомості картини

У сні проявленії то…

Я – ДЕРЕВО…

Я – дерево…

А руки – мої віти.

Їх простягаю вгору,

В сиві небеса,

Корінням проростаю

В землю,

У козацьку славу,–

Вогонь її ніколи не згаса!

Легенд напій,–

Чарівну сому,

Я серцем молитовно ,

Мов  причастя,  п’ю.

Я – дерево…

Я  гілка свого Роду,

Піснями-квітами

Ряснію  у  саду!

ОЛЕСЯ ЧАЙКА