ТИ ХТО, ПІТЬМА, ЩО СТАЛА НАДІ МНОЮ?

НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Ти хто, пітьма, що стала наді мною?
Яке твоє в житті моїм завдання?
Мене ведеш у пекло за собою,
Мені ти завдаєш тяжкі страждання.

Ти вивела мене на ту стежину,
Що в’ється наче терен над землею.
І я іду по ній чим далі без зупину,
Немов по колу рухаюся нею.

І знову, знову, знов перечіпляюсь!
За ті колючі корені з землі…
Я падаю, здається не здіймаюсь,
Та ти велиш піднятися мені.

Я підіймаюся в подряпинах, в жалю.
А ти глузуєш з мене. Так огидно!
Але я витримаю все, я все стерплю.
І сонце вийде – всюди стане видно…

Ти щезнеш остаточно, я це знаю.
І вічну тьму ковтне новий світанок.
Я прокладу стежину власноруч до раю.
Настане час моєї слави довгожданий…

           ТЕТЯНА ГРИШКО