МАЕСТРО

Василь Ковтун   

Ви, напевно, чули

Музику оркестру,

Як звучить в мелодії

Розповідь маестро.

Як співають струни,

Як труба лунає,

Як гримлять тромбони

І рояль як грає.

Як всіх заворожує

Той святий момент,

Коли править балом

Дивний диригент.

Як в цім славнім ділі

Справно він працює,

Як плете в мелодію

Кожен звук, що чує.

Як злітають ноти

Мов птахи у зграю,

Що співають пісню

На прощання краю.

Як їх милі рухи

Линуть в піднебесся,

І в серцях відгукують

Музику воскресся.

В кожнім такім звуці

І в його кар’єрі

Є маестри Моцарти,

Є свої Сольєрі...

Ось і в нашій Раді

Своєму маестро

Грають на роялях

Музику оркестри.

Носяться по залі

Диво-музиканти,

Щоб зіграти пісню

До душі гаранту.

Пальчики грайливі

Відбивають звуки

І в народ несуться

Не пісні, а муки.

Аж спітніло тіло

Клоуна-агента,

Що в руках тримає

Право диригента.

Тужаться що сили

Трударі оркестру,

Та не йде мелодія

Злодія-маестро.

Не зіграють свято

Зґвалтовані ноти,

Чути фальш оркестру

І його роботи.

Бо не стати Моцартом

В Межигір вольєрі,

Навіть не маестро

А лише - Сольєрі...

Тож святі мелодії

Ждуть святих талантів,

І святих маестро,

Й диво-музикантів!

30 жовтня 2011 р.