Галина Фесюк
Яка краса. коли сміється небо,
А зорі душу гріють до тепла.
І я щаслива біля джерела,
Що б’є з глибин твоїх, о рідна земле,
Моя Вкраїно, матінко моя.
Яка краса. коли дозріє нива,
А колоски шепочуть про любов
Аж струменіє в жилах кров.
Яка ти гарна, земле, - нене мила,
Моя Вкраїно, мій святий Покров.
Яка краса, коли душа у росах,
Не у сльозах - у пишному цвіту,
Дитинно чиста, наче голуб на лету.
Тоді життя ще в долі часу просить,
Щоб Україну зодягнути в білизну.
3 березня 2012 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар