Гранітні обеліски,
як медузи,
Повзли, повзли
і вибилися з сил.
На цвинтарі
розстріляних ілюзій
Уже немає місця
для могил.
Мільярди вір
- зариті у
чорнозем,
Мільярди щасть
- розвіяні упрах...
Душа горить,
палає лютий розум,
І ненависть
регоче на вітрах.
Коли б
усі одурені прозріли,
Коли б
усі убиті ожили,
То небо,
від прокльонів посіріле,
Напевно б
репнуло від сорому
й хули.
Тремтіть, убивці,
думайте, лакузи,
Життя не
наліза на ваш
копил.
Ви чуєте?
- На цвинтарі
ілюзій
Уже немає
місця для могил.
Уже народ
- одна суцільна
рана,
Уже від
крови хижіє земля,
І кожного
катюгу і тирана
Уже чекає
зсукана петля.
Розтерзані,
зацьковані, убиті
Підводяться
і йдуть чинити
суд.
І їх
прокльони, злі й
несамовиті,
Впадуть на
душі плісняві і
ситі,
І загойдають
дерева на вітті
Апостолів злочинства
і облуд.
ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
Немає коментарів:
Дописати коментар