БЕЗІМЕННІ

 Присвячую ненародженим

Вони не прощаються, бо не віталися з нами,

 Вони Безіменні, та ми їх повинні назвать.

 Вони нас чекають і нашими бавляться снами,

 А їхня Любов не втискається в наші слова.

Розвеснені янголи, діти з чеканням старечим -

 Вони про народження мріють, про ніжності рай.

 Жіночі страхи та практичність, їй-бо, не до речі,

 Коли Безіменному доля велить: "Обирай!"

Якщо нас обрали, за нами прискіпливо стежать,

 Терпляче оплакують наші дурні помилки.

 Згорає майбутнє в байдужості лютих пожежах,

 А потім, воскреснувши, небу дарує зірки.

Святі неприкаяні душі мандрують за нами

 Пустелею смутку й зневіри, що зветься життям.

 Не кожна царівна готова до титулу Мами,

 Не кожен король полюбити зуміє дитя.

Чому стільки болю судилось терпіть Безіменним?

 Щасливі мадонни, що дітям дадуть імена...

 О так, я жива! Я поранена дивним знаменням -

 Чужа колискова у вірші моєму луна.

Наталя Федько