ВИБІР

Пам'яті Віри Н., яка пожертвувала

собою заради своїх доньок

Не бійся, Маріє, нічого не бійся, дитино.

Мій вибір болючий: загибель - заради життя.

Пітьми посланець причаївсь біля нашого тину

І кличе в мандрівку, з якої нема вороття.

Як хочеться жити!.. Пекельне стискається коло.

Не зможу одужати, доню, я надто слабка.

Колись я не знала, яке це чудовисько - голод,

А нині він подихом смерті мене обпіка.

Чи ти пам'ятаєш, як часто ми вдвох вечорами

Співали пісні?.. Розливався по жилах вогонь...

А нині мій стогін достукавсь до Вічної Брами

І пращури сиві здригнулись від болю мого.

Змирися Маріє. Сьогодні тебе я покину,

А ти йди між люди. Я знаю - врятуєшся ти!

Довіку в собі ти носитимеш тугу, дитино,

І правду про злочин, якої бояться кати.

У спадок тобі залишаю тумани й зірниці,

Печальну молитву і сміх сонцеликих дітей,

І пісню свою, що в світи полетить, як жар-птиця,

Й червону калину, що з болю мого проросте.

Наталя Федько