Василь Ковтун
Ми знов принизливо програли,
І знов везіння не для нас,
Знов у багнюку нас втоптали,
Знов гіркота народних мас.
Поривом гімну України
Злетіла гордість до небес,
«Іще не вмерла» чули стіни,
Козацький дух на мить воскрес.
Молилась в думі вся держава,
Священний стяг затріпотів,
То не футбольна йшла забава,
Лунав у простір спів братів.
Народ поєднаний для справи,
Загальним ревом співаків,
Під жовто-синій спів заграви
Штовхав на подвиг козаків.
Круті замотані сюжети,
Потуги звернуті в клубок,
Смердюча відповідь вендети,
Країні й нації – плювок.
Чи то така вже наша доля -
Страждати в битві від сміття,
Щоб того прикладу сваволя
Не мала іншого життя?
Чи то така вже Божа кара,
Щоб ми згадали суть чубів,
І з нас зійшла та чорна мара
Полону тьми німих рабів?...
Не знати відповіді нині,
На те лиш знак святих небес,
Що розум дав простій людині,
Аби вгамовувати стрес.
Та все ж - як гірко не картати,
Не рвати душі і серця,
Слід знак Всевишнього пізнати -
Все починається з кінця!
20.06.2012р.
Немає коментарів:
Дописати коментар