Нашої заслуги
в тім не
бачу,
Нашої не
знаю в тім вини,
Що козацьку
бунтівливу вдачу
Нам лишили
предки з давнини.
Нам і
те не добавляє
слави,
Що вони
од чужоземних сил
Заступили землю
кучеряву
Горами високими
могил.
Бо коли,
закохані в минуле,
Прокуняєм свій
великий час,
Наша лінь
нікого не розчулить,
Слава ж
та відмовиться від
нас.
Спогади докучливі,
як нежить,
Що тій
славі принесуть нове?
Тільки тим
історія належить,
Хто сьогодні
бореться й живе.
ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
Немає коментарів:
Дописати коментар