Ти все
життя скучав лише за мною,
А зараз я твоя. Люблю. Горю.
Ти став для світу вітром, я – весною.
Ця ніч віддасть нам вірності зорю.
Душа
болить. Їй важко не боліти.
Позаду – хащі втрат, оман пастки.
Ми сильні. Ми – любові сателіти.
Хто сміє нам казать про помилки?
Так, ми
з тобою люди – не ікони.
Рабів жаліли. Бігли на червоне.
Читали мавпам Данте і Франка.
Зате ми
розминулися з олжею,
Слова присяги не взялись іржею..
Сміливі сповідаються зіркам.
Наталя Федько
Немає коментарів:
Дописати коментар