ПОДАРУНОК

Василь Ковтун

На свято вора-шапкокрада

Злетівся зляканий народ,

Єдина суть того параду -

А що ж покласти шефу в рот?

Які потрібні подарунки,

Що не несуть в собі образ,

Пестливий захват, поцілунки,

Брехливих слів по пару фраз?

Тут не до місця вірші й книги,

Він сам письменник хоч куди,

Тут кожен знає ціль інтриги

Із лизоблюдів череди.

Від того клятого пакунку

Слуги залежить майбуття,

Або в нім диво порятунку,

Або дорога в небуття.

Такий потрібен візерунок,

Щоб впав від радості в екстаз

Сам іменник, його шлунок

І навіть модний унітаз.

Пітніє в сумі вірна челядь,

Ще й досі не відомо час,

А чи покличуть повечерять,

А чи бульдоги візьмуть фас.

Ґвалтують думи при параді

І зад змокрілий щось шкребе,

Нехай би грець такій посаді,

Щоб так принижувать себе.

І не знайдеться серед свори

Хоча б один, хто бахне глек,

Та скаже витівкам потвори -

А щоб ти здох, проклятий зек.

Не стане духу вірній раті,

Бо в кожній тварі – боягуз,

Схилились гідністю горбаті,

Зім’ятий долі йде картуз.

Такий бомонд сьогодні в зоні,

Така на нім щедрот печать,

Себе дарують тій персоні,

Ключі від тіла дзеленчать...

09.07.2012р.