До
твого серця зачинені двері,
Я не
можу до нього пробитись,
Я
навпомацки йду по тунелю,
Щоб не
впасти і не розбитись.
Та тобі
всі байдужі зізнання,
Вірші,
квіти і поцілунки,
Ти вміло
граєш в кохання
І
плетеш свої візерунки.
Ти як
скеля така не підступна,
Відбиваєш
усі залицяння,
На
любов мою щиру, могутню,
Чую
тільки одні нарікання.
26.09.12
Ілля Манченко
Немає коментарів:
Дописати коментар