ВОНИ ПІДУТЬ

 Вони підуть – не в вічність, - в небуття…

 Вони підуть – і, може вперше, – пішки…

 Нас не цікавить їхнє каяття,

 Як їх ціна – у зРаді і у ліжку…

 Вони підуть – можливо, не самі,

 Та друзів їх не стане поруч з ними,

 Бо лише на хресті вмирає міць,

 А їхній хрест ніхто і не нестиме…

 Вони підуть – і жоден легіон

 Не захистить їх збройно, чи без зброї,

 На всіх на них тепер один Закон –

 Народний гнів за все, що понакоїли…

 Вони підуть – без тих грошей, що вкрали,

 Без «мерсів», охорони, ресторанів,

 Землі по метра два для них замало?

 Але ж нема на цвинтарі карманів!

 Вони підуть. Я знаю. Назавжди.

 А після – ми здолаємо руїни!

 Пліч-о-пліч, брате, супротив біди!

 Бо хто ж іще врятує Україну?

 Андрій Кісельов