ПІЗНО

Друже мій, дай мені руку,

Серце печаль наповняє,

Передчуваю розлуку

І в ній розради немає.

Я доторкнусь і востаннє

Ніжно тебе поцілую,

І не забуду прощання,

Спрагу душі не вгамую.

Мусимо все ж розлучитись –

Тисячі різних обставин…

В цьому житті не зустрітись,

Що не роби – буде марним.

Я пам’ятаю: з тобою

Ми зустрічали світанок,

Поруч була я собою,

Срібним здавався той ранок,

Ти пригорнув мене ніжно,

Я зберегла таємницю.

Все повернути вже пізно,

Втративши, мов зіницю.

 ЛЮБОВ МАСЛОВСЬКА