Василь Ковтун
Коли в повітрі пахне цвіллю
І дух нестерпний лиш зроста,
Стає святою в тому ціллю
Ту гниль рубати не з хвоста.
До чого хвіст? Він лише бранець,
Підвладний темряві зв’язків,
Що сам пускається у танець
З протухлих смородом мізкі́в.
Тут ніж гостріший треба брати
Для чистки тухлої плотви
І на дрібні шматки рубати,
Та слід почати з голови.
Бо голова смердить і шлунок,
Це знає кожен комірник,
Рубайте з них і все в пакунок,
Та не до столу, а в смітник.
Не вийде юшка, як не пнися,
Не допоможуть вже слова,
На хвіст той грішний не молися,
Коли протухла голова.
01.11.2012р.
Немає коментарів:
Дописати коментар