До ніг Твоїх у відчаї впаду,
І гордість на безболісне заклання,
На слабкість, мов на зрадництво, я йду
Своїх причин і кредосповідання,
І серце вже не соковитий м`яз,
А тепла паперова порожнина.
Нам обіцяють, що лікує час,
Без Тебе ж я, як цвинтарна людина:
Не маю ні відтінків, ні смаків,
Ні запалу, ні спраги, ні бажання.
З безцінних і омріяних скарбів
Я обираю лиш Твоє Кохання.
ЛЮБОВ МАСЛОВСЬКА
Немає коментарів:
Дописати коментар