На
городі бузина,
І в Києві… теж!
Пише пасквіль вражина
Дурість пре без меж!
Мало б розум – був би дуб,
Вишня чи осика.
Чи принаймі, мало б чуб,
Голомоза пика.
Голомозе і страшне,
Кляте і завзяте.
Все спаплюжить, не мине
Навіть те, що святе.
Напаскудить, обісре,
Із лайном змішає.
З ікон ризи обдере,
Нарід зневажає!
Це ж родилося таке,
Чи може продався?
Вовкувате і гидке,
Усім в душу всрався.
З рота піна, язиком,
Меле, як сказився.
Тож, чим жити гівнюком,
Краще б не родився!
Яка користь з бузини,
Дрова нікудишні,
Фарбували в ній штани -
А ті місця грішні.
Тай росте на пустирі,
Або на руїні.
Не таких поводирів
Треба Україні!
31.10.2011 р.
Мирослав Вересюк.
Немає коментарів:
Дописати коментар