Як пощастило прокидатися собою!
І жодних сумнівів, і жодного «але»!
Життям, мов стежкою химерною і злою,
Біжиш від смерті, що ціпком жене.
Не забруднись у кров і блювотиння
Невігласів і бевзів на шляху,
Впади слабким, зіпсованим насінням,
Тікаючи в комфортну чужину.
Чи ти забув, як голодом і болем
Тут гартувались душі земляків?
Ти проростаєш зрадництвом і горем,
Сліпим більмом карбованих віків.
Вставай з колін вже на світанку!
Підводься, немічний тюхтій!
Навчись боротись для початку,
Щоб бути зрячим і живим!
Достатньо розуму і сили,
Щоб Україну підійняти,
Щоб крові з горла в нас не пили.
Не блазні ми, щоб плазувати!
ЛЮБОВ МАСЛОВСЬКА
Немає коментарів:
Дописати коментар