Донбас не гонить порожняк

Донбас не гонить порожняк,

 Тож хочу запитати,

 Життя, здоров’я у Вас як?

 Які у Вас зарплати?

 Мабуть в ціні шахтарський труд,

 Є ж навіть мільярдери?

 Життя покращили вже тут,

 Для всіх функціонери?

 Зарплата гідна, як для Вас,

 Дороги не розбиті,

 Повсюди є дешевий газ,

 Будинки перекриті?

 Отож, по-людськи всі живуть,

 Ні диму, ні смороду.

 І на природу не плюють,

 Вживають чисту воду.

 Тому ніколи не збагну,

 З потоку всіх  подій,

 Чекаю з острахом одну,

 Що знов відбувся бій!

 Бій за вугілля, а в бою

 Усе як на війні,

 Хтось проливає кров свою,

 Життя тут не в ціні…

 У шахтах вічно йде війна

 Іде смертельний бій.

 Життю людському гріш ціна,

 Що Вас жене в забій!

 Безвихідь, злидні та нужда,

 Штовхають у забій,

 Крім шахти, горе і біда,

 Хіба що на розбій.

 Пекельна праця та щодня,

 Життя на волоску.

 В тривозі і страху рідня,

 За гривню в кулаку.

 Чому ціна – людське життя,

 Вугіллю на гора.

 Чому немає каяття

 У влади, а пора…

 Бо стільки вже сиріт і вдів,

 Страшного болю, сліз,

 Що на могилах із хрестів

 Вже виріс цілий ліс!

 На Вашій праці і смертях

 Зростають мільярдери.

 Згубили совість, стид і страх,

 Жирують мародери.

 Вам – жалюгідні копійки,

 Собі мільярдні статки.

 Бо ж Ви злиденні жебраки,

 І рабські в Вас повадки.

 Інстинкт збереження життя

 І гідність загубили!

 У Вас не буде майбуття,

 Бо з Вас рабів зробили.

 Та скільки треба ще смертей,

 Щоби від сну збудити.

 І сліз дружин, батьків, дітей,

 Щоб очі Вам відкрити.

 Донбас не гонить порожняк,

 Ще будуть говорити.

 Тому прийдеться довго так,

 Рабом на світі жити.

 Лише коли в собі раба,

 Ти зможеш розчавити.

 Нова відкриється доба…

 Де гідно будеш жити.

 Низький за працю Вам уклін,

 Але благаю, молю!

 Вставайте врешті із колін,

 Змінити свою долю!

 19.09.2011 р.  Мирослав Вересюк.