НАРЕШТІ

Ну ось, нарешті, і кінець.

Веде він іншу під вінець,

І спогади, пов’язані з тобою,

Назвати може лиш старою грою,

Театром поглядів і недозрілих слів,

Осіннім садом у безодні злив.

А ти, заквітчана сльозами, залишилась,

Немов прокинулась від сну, і закінчилась

Дурненька п’єса про чужу любов.

З твого життя цей чоловік пішов.

Порожнє серце гірко аплодує,

Про вибір свій він тихо пожалкує:

Прозорим днем покірного життя

В твою любов не буде вороття.

ЛЮБОВ МАСЛОВСЬКА