Цей вивих важко зрозуміти

Цей вивих важко зрозуміти,

 Ось так народи і щезають,

 Коли з тобою рідні діти,

 Як чужоземці, розмовляють.

 Вже пізно буде нарікати,

 Батьки тут винні, а не діти,

 Що «папой» тата стали звати,

 Цей вивих важко зрозуміти.

 Бо ж навіть звірина чи птиця

 Всяк по-своєму розмовляє,

 Щоб не пропасти, не згубиться,

 Хоч інші мови розрізняє.

 Ти ж не папуга, ти людина!

 Цінуй своє і вчись чужому!

 Щоб розквітала Україна

 І лихо не прийшло додому.

 Все починається з малого,

 І будуть діти «кушать», «пить»,

 Байдуже буде їм до всього,

 Душа в манкуртів не болить.

 І ось ці дочки і сини -

 Уже не плоть свого народу,

 А «население страны

 Русскоязычное» від роду.

 

 У світі лиш огидні змії,

 В яких роздвоєний язик.

 Від думки дурень багатіє.

 Яка різниця? Я так звик.

 Різниця є, сліпий не бачить,

 Що так підрубують коріння.

 Тобі майбутнє не пробачить

 Асимільоване насіння!

 Вбивають мову, щоб народ,

 Країну згодом розділити.

 «Рускоязычные, мол, вот» -

 І їх потрібно захистити.

 Для цього Думою закони

 Давно вже прийняті в Москві,

 Прибрати хочуть перепони,

 Державність знищити в крові.

 Це зроблять нашими руками,

 І участь візьмуть наші діти.

 Невже ми дурні, щоб віками

 Дітей чужої мови вчити!

 30. 05. 2011 р.  Мирослав Вересюк.