Тобі на вушко шепотіла
Так ніжно, мов вплітала роси
В кожну клітинку твого тіла,
Невинна, пристрасна і боса.
На цій закоханій землі,
Віками спраглої до співу,
Зростила мрії-кораблі
І відродила в серці віру.
Торкаючись твого волосся
І декламуючи мовчання,
Достигло впевнене колосся
Мого інтимного зізнання.
Бракує кисню у легенях
І серце втричі швидше б`ється,
Солодка слабкість у колінах –
Моя любов вустами ллється
З глибин душі п`янким ефіром
Життям пульсує в мені сила,
Ти став цілющим еліксиром,
На спині я відчула крила...
ЛЮБОВ МАСЛОВСЬКА
Немає коментарів:
Дописати коментар