Василь Ковтун
З трибуни Ради, як з подолу,
В потугах звиву черв’яка
Зродив огризок комсомолу
Промову суті байстрюка.
Не по церковній вірі й праву,
Втоптавши прапор і тризуб,
Холуй влаштовує розправу
Під дзвін чужих іржавих труб.
Те безсоромне зрадне диво
Посміло внести нам до вух,
Щоб рід козачий шанобливо
Плекав орди і мову, й дух.
Які ж дурні від мрій чужинці,
Що те нахабство в люд несуть,
Із молоком ми по одинці
Всмоктали з неньки роду суть.
Здуріли неуки, не тямлять,
Що вигризають в душах сіль,
Коротка у ординців пам’ять,
Та все коротший шлях на ціль.
Ще не судилось жодній силі,
Щоб Січ злякалась байстрюка,
Козак мовчить лише в могилі,
Коли і шабля вже м’яка.
Та перш ніж дати Богу душу
Вони затягнуть спів землі,
Я попередити вас мушу -
Тікай, ординці-москалі.
20.12.2012р.
Немає коментарів:
Дописати коментар