В архейських глибинах свідомості,
Серед вдаваної жорстокості,
Поміж обраних нами ролей,
В’януть квіти великих ідей.
В поетичних словах, у змістовності,
Між сміливістю і жорстокістю,
У сумлінні безсонних ночей,
Викривають пихатість людей.
В примітивному фанатизмі,
В безнадійному оптимізмі,
В хаотичному русі речей –
Слабкість душ і порожність очей.
Лиш в одному серця без мінливості,
В чарівному коханні і вірності,
У любові до власних дітей,
В цьому й сенс всіх життів і смертей.
ЛЮБОВ
МАСЛОВСЬКА
Немає коментарів:
Дописати коментар