Василь Ковтун
Пішов у вічність з лап сваволі,
Вогонь свободи в тьмі потух,
Горів свічею, стих поволі
Від загратованих задух.
Замовк співочий голос правди,
Священне слово не звучить,
Супроти гніту, честі ради
Приліг заморений, мовчить.
Не чути крику з пут в’язниці,
Гаряче серце вже не б’є,
Укритий суттю плащаниці
Тепер небесну правду п’є.
Мені б твої любов і віра,
Твої стремління до свобод,
Та щоб в собі убити звіра,
Та щоб відрізати заброд.
Мені б твої терпіння й волю,
Твій гордий нездоланний дух,
Та щоб до крові і до болю,
Та щоб продерти очі й слух.
30.11.2012р.
Немає коментарів:
Дописати коментар