БАНАЛЬНІСТЬ

Очікуєш і віриш у примари,

Тримаєш фенікса за мертвий хвіст,

Втрачаєш кволий паперовий хист,

Юнацькі поетичні чари.

Роки летять наче думки,

Вірші світлішими не стали,

Скоріше навіть навпаки –

Життя буденність увібрали.

Полюєш, ніби хижий звір,

На тих, хто зможе зрозуміти,

Та з часом гірше стане зір –

Добро не зможеш відрізнити.

Кортить страждати за гріхи,

Благати вибачень шалено,

Начхати ж всім, мовчать верхи,

Поневіряєшся скажено...

Самотній ти у метушні!

Мутує вдавана нормальність...

Складаєш висновки смішні.

Мудрішаєш? Яка банальність!

ЛЮБОВ МАСЛОВСЬКА