ЛИК НА МЕРІЇ РИМА

Я ходив цим вічним містом

Благодатної пори,

Коли травень як туриста

Запросив мене у Рим.

Боже мій, ще в тім столітті –

У двадцятім –  це було.

Мікеланджело привітно

Осіяв моє чоло.

Він зустрів мене в соборі:

Там, де мати над Христом

Нахилилася у горі,

Неутішна, як ніхто1.

Захололе сина тіло,

Що як мармур той, бліде.

Не змогла… Не захистила…

І від кого – від  людей…

Сину мій,  як  жити далі?

Страдні стулені вуста.

...Я завмер тоді в печалі

За розп’ятого Христа.

І нічого не забулось.

Спалахнуло вчора знов,

Як на мерії лик Юлі

Тимошенко я знайшов.

Сяяв він у вічнім місті –

Недосяжно – в вишині.

Неможливо розповісти,

Що відчулося мені.

Мов вона на волі – з нами.

І вклоняється їй Рим

За нескореність, незламність

Перед кривдником своїм.

Як же так могло це статись:

Глузд утратив світ чи ми,

Щоб отак пошанувати

Ту, що нищать в нас в тюрмі?

Краю рідний, Україно,

Це як докір вічний нам,

Що поганьблена людина

Пошановується там,

Попри всі суди неправі,

Попри бруд, принижень ляск:

В Римі лик її у славі

Сяє й серце звеселя.

Мати Божа і земная,

Захисти її – свята.

Я до лику зір здіймаю,

Як в соборі – до Христа:

Одведи гіркую чашу,

Від Голгофи порятуй!

Рим. Незламна Юля наша

Й тут бере знов висоту!

Іван Левченко, першодрук, 27 листопада 2012 року, в день народження Юлії Тимошенко, на підтримку якої напередодні на мерії Рима був вивішений плакат із портретом лідера української опозиції

______________________________________________________

1/ Йдеться про  "П’єту" або "Оплакування Христа" – скульптуру

Мікеланджело Буонарроті, створену майстром  у 1498-1499 роках.

Знаходиться в Соборі святого Петра у Ватикані, Рим, Італія (примітка автора)