Я ходив цим вічним містом
Благодатної пори,
Коли травень як туриста
Запросив мене у Рим.
Боже мій, ще в тім столітті
–
У двадцятім – це було.
Мікеланджело привітно
Осіяв моє чоло.
Він зустрів мене в соборі:
Там, де мати над Христом
Нахилилася у горі,
Неутішна, як ніхто1.
Захололе сина тіло,
Що як мармур той, бліде.
Не змогла… Не захистила…
І від кого – від людей…
Сину мій, як
жити далі?
Страдні стулені вуста.
...Я завмер тоді в печалі
За розп’ятого Христа.
І нічого не забулось.
Спалахнуло вчора знов,
Як на мерії лик Юлі
Тимошенко я знайшов.
Сяяв він у вічнім місті –
Недосяжно – в вишині.
Неможливо розповісти,
Що відчулося мені.
Мов вона на волі – з нами.
І вклоняється їй Рим
За нескореність, незламність
Перед кривдником своїм.
Як же так могло це статись:
Глузд утратив світ чи ми,
Щоб отак пошанувати
Ту, що нищать в нас в тюрмі?
Краю рідний, Україно,
Це як докір вічний нам,
Що поганьблена людина
Пошановується там,
Попри всі суди неправі,
Попри бруд, принижень ляск:
В Римі лик її у славі
Сяє й серце звеселя.
Мати Божа і земная,
Захисти її – свята.
Я до лику зір здіймаю,
Як в соборі – до Христа:
Одведи гіркую чашу,
Від Голгофи порятуй!
Рим. Незламна Юля наша
Й тут бере знов висоту!
Іван Левченко, першодрук, 27
листопада 2012 року, в день народження Юлії Тимошенко, на підтримку якої напередодні
на мерії Рима був вивішений плакат із портретом лідера української опозиції
______________________________________________________
1/ Йдеться про "П’єту" або "Оплакування
Христа" – скульптуру
Мікеланджело Буонарроті,
створену майстром у 1498-1499 роках.
Знаходиться в Соборі святого
Петра у Ватикані, Рим, Італія (примітка автора)
Немає коментарів:
Дописати коментар