Виклик із-за ґрат

Юлія Тимошенко оголосила акт громадянської                                         непокори.

                З повідомлень засобів масової інформації

Ми можем втішатися мирно Різдвом,

Водити козу і співати колядки…

І тільки вона всім несхитним єством

Повстане супроти злостивців заклятих.

Гарантові виклик – як постріл з-за ґрат!

Він гримне із вуст її, чутний повсюдно.

І голий король – опонент її, кат –

Мерзенним злочинцем постане прилюдно:

І суд ваш неправий! І "Мурка" – ваш гімн!

І крадена влада, бо суть ваша – красти…

І вирок не їй,  підписав собі він,

Бо рано чи пізно, а сяде за ґрати…

Вітчизна – не вотчина зграї вовків,

Яка на шматки розтерзать її прагне,

Увічнивши трон для нащадків-синків

За правом загарбника, злодія правом…

Бо правда, однак, завжди гору бере,

Тому її дух не зламати нікому.

Якщо аргумент порятунку – арешт,

То хто більш в тюрмі із них двох – невідомо:

Чи та, проти кого в’язниці й суди,

А слово її вільно лине між люди,

Чи той, хто вдає, що на троні сидить,

Та без охорони ні кроку нікуди?

Утіха одна: в вічко зирить всякчас,

Що робить вона? І яка вона…  гола?

А ще – в туалеті… там, де унітаз…

Мерзенна ганьба! І ганебна сваволя!

Принизить її, розтоптати – аж ні!

Вона їх не визнає – трутнів при владі.

І акт непокори – як виклик брехні.

Одна проти всіх. Під опікою правди.

Ва-банк? Ну, звичайно. Бо злякані всі.

А хай хоч одна, щоб нам честь врятувати,

Встає перед світом в різдвяній красі

Дочка України, нескорена катом.

Я чую той голос – розкутий, прямий.

І вірю, що й іншим він дійде, вкраїнці.

Настане ще час: вдячно вклонимось ми

Цій гідній пошани і величі жінці.

Іван Левченко, першодрук, 9 січня 2013 року