Володимир Українець
І знову бій, і знов дилема –
Чи нам на Захід, чи на Схід?
Ця українська теорема
Вже сполошила цілий світ.
Бо триста років борзописці
Хотять усіх переконать,
Що ми, мовляв, усе в колисці,
І хтось, мо’, мусе керувать.
Що дужа українська шия
Якраз підходить під ярмо.
Що наші і думки, і мрії –
Це все, мовляв, «одне дерьмо».
Що нам потрібно опікуна,
Який би нам права дарив
І проголошував з трибуни,
Який він рай у нас створив.
Але повстала Україна,
І, в помаранчевім вогні,
Народ піднявсь, і на коліна
Не впаде більше у багні.
І дорогі брати-панове:
Майбутнє – в наших лиш руках.
Давайте світу явим знову
Той дух, що житиме в віках!
19.12.04
Немає коментарів:
Дописати коментар