Василь Ковтун
Ну що, панове козаки,
Ми козаки, як тільки жерти?
На бій з ордою йдуть жінки,
А ми даємо їх роздерти.
І мовчимо́, немов німі,
Зліпивши губи жиром шкварки,
На смерть воюємо в корчмі,
Заливши очі хмелем чарки.
Безгрішні, праведні, святі,
Безмовних стад овець герої,
Сховали совість в животі,
Забувши смак і запах зброї.
Чи ми сп’яніли, козаки,
Чи ще не час протверезі́ти?
До бою кличуть нас жінки,
Вдивляються у вічі діти.
18.01.2013р.
Немає коментарів:
Дописати коментар